Цієї неділі, 3 вересня, Голова ВО "Свобода" Олег Тягнибок взяв участь у вшануванні пам'яті бійців сотні Чорного - мітинг-реквієм відбувся у селі Рогачин Бережанського району на Тернопіллі.

Повстанська могила, захована у глибині Кілешківського лісу, багато десятиліть залишалася невідомою. Однією з перших про неї довідалася Стефанія Волянська, яка навчалася на лісника і разом з коліжанками прийшла до лісу висаджувати дерева. До дівчат підійшов місцевий незнайомий чоловік, який попросив не зачіпати сосни. "Ці дерева, - пояснив, - висаджено у формі тризуба. Під ними поховано тіла двох дівчат-медсестер та двох хлопців-повстанців. Енкаведисти зв'язали їх колючим дротом і спалили".

У 1944-му році у Кілешківському лісі була розташована підстаршинська школа. Тут же навчалися дівчата-медсестри. На початку вересня бійців сотні Чорного оточили енкаведисти. Три дні тривав бій - загалом по лісу розсіяні останки майже трьох сотень убитих українців.

Уже на зорі української незалежності Стефанія Волянська показала людям Кілешківську могилу. На тому місці насипали високий курган, зверху поставили хрест. А потім - призабули.

"На одному зі своїх зібрань, - розповідає один з організаторів акції член ВО "Свобода" Микола Бойчук, - я і четверо моїх друзів ухвалили рішення заопікуватися могилою. Коли ми туди прийшли, були вражені, - курган встиг зарости високими ялинками, - тут десять років не ступала нога людини". Хащі вирубали, похилений хрест вирівняли. Опісля поставили загорожу. У 2004-му році, на 60 роковини з дня трагедії, запросили до Кілешківської могили священиків, політиків, громадських діячів. Відтоді щороку 4 вересня жителі довколишніх сіл приходять помолитися до Кілешківського лісу. На могилі вказано імена 25 хлопців та дівчат. Решта загиблих українських героїв - невідомі. "Немає нічого дивного, що воїни ОУН-УПА до сих пір не визнані владою. Справжні герої України глибоко чужі псевдоукраїнській владі, буквально, на генетичному рівні. Між ними безмежна ментальна прірва. Це полярно протилежні світогляди та психотипи.

Українські повстанці, навіть у цілковито безвихідному становищі, боролися до останньої краплі крові. Коли боєць УПА потрапляв у ворожу пастку, він радше волів підірвати себе гранатою, ніж капітулювати.

Теперішні бутафорні помаранчеві "патріоти" - це зовсім інша порода людей. Вони підписують пакт про капітуляцію і цинічно називають це "Універсалом національної єдності". Вони істерично репетують: "не зрадь Майдан!", - і тут же самі зраджуть. При цьому на кону не стоїть ні їхнє життя, ні життя близьких. Йдеться всього лиш про тепленькі посади та доступ до владного корита.

Зрадливість та пристосуванство стали стилем життя всієї касти колишніх секретарів ЦК, червоних директорів та колгоспних бухгалтерів. Ця порода - виплід мічурінської селекції антилюдської системи, проти якої насмерть стояли герої УПА.

Чи можуть справжні герої діждатися визнання від своїх заклятих ворогів та патологічних зрадників? Очевидно, що ні! Тому-то в 15-ту річницю Незалежності звання героїв України отримують ахметови і суркіси, а не вояки ОУН-УПА.

Чи можна назвати незалежною країну, яка не визнає своїх героїв? Навряд чи... Допоки вояки Української повстанської армії упосліджені - це ще не Україна. Це - Недоукраїна. Тому визнання державою вояків ОУН-УПА - справа нашої честі. Зробимо країну Україною!," - сказав у своєму виступі Олег Тягнибок.

Того ж дня Голова ВО "Свобода" взяв участь у роботі Тернопільської обласної конференції ВО "Свобода", яка відбулась у м. Бережани. На конференції делегати обговорили політичну ситуацію в країні та обрали головою Тернопільської обласної організації Олега Сиротюка.

Прес-служба Тернопільського обласного осередку ВО "Свобода"