Заява Тернопільської міської організації ВО "Свобода" з приводу дня пам'яті жертв голодомору.

У період з квітня 1932 по листопад 1933 рр., тобто приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони безневинних людей. Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодомору: від 5 до 10 мільйонів. З урахуванням непрямих жертв, за приблизними підрахунками, голодомор забрав життя 14 мільйонів людей. Пік голодомору припав на весну 1933 року. Тоді в Україні від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня...

Причиною голодомору стала політика сталінського режиму щодо українців як нації і, зокрема, щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення. Комуністичний режим призвів до численних жертв серед цивільного населення України. Червоні садисти з невмотивованою тваринною жорстокістю вбивали українців, не шкодуючи ні жінок ні дітей, ні літніх людей. Голодомор 1932-1933 років, який став нелюдським способом ліквідації мільйонів українців, є підтвердженням злочинної сутності тодішньої комуністичної влади. Ця трагедія протягом багатьох десятиліть замовчувалася. Голодомор 1932-1933 років був свідомо організований сталінським режимом і повинен бути публічно засуджений українським народом.

Трагедія голодомору 1932-1933 років в Україні впродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційно заперечувалася державною правлячою верхівкою СРСР. Але прикро, що й за 15 років незалежності України влада не зробила жодного рішучого кроку про визнання голодомору актом геноциду українців та засудження організаторів і виконавців злочину.

Україна є однією з держав, яка найбільше постраждала від комуністичного терору. Понад 20,5 мільйонів мертвих українців - ось жахливий підсумок комуністичного панування в Україні. Це дає підстави стверджувати, що Комуністична партія Радянського Союзу є злочинною організацією, а втілювана нею в життя комуністична ідеологія є людиноненависницькою. КПРС, невід'ємною складовою якої була Комуністична партія України, завдала непоправної шкоди українському народові.

Серед злочинів комуністичного режиму, здійснених проти України з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру, найжорстокішими були штучні голодомори 1921-1923-х , 1932-1933-х, 1946-1947-х років.

Жертвами цих злочинів стали понад 20,5 мільйонів українців, яких заморили голодом.

Злочини комуністичного режиму в Україні були безпосереднім наслідком втілення комуністичної ідеології (марксизму-ленінізму) та є частиною військових злочинів та злочинів проти людства, здійснених комуністичними режимами ХХ століття, які не мають і не можуть мати терміну давності.

Саме тому українська патріотична громадськість не лише засуджує комуністичне засилля в Україні, а й вимагає від української влади заборонити діяльність Комуністичної партії України та людиноненависницьку ідеологію, яку вона сповідує, і ухвалити такі закони:

Перший закон спрямований на заборону комуністичної партії та комуністичної людиноненависницької ідеології, яку ця партія сповідує, а також на подолання наслідків панування тоталітарного комуністичного режиму в Україні, її декомунізацію, усунення загрози суверенітету, територіальної цілісності та національної безпеки України, недопущення її новітньої колонізації, а також встановлення історичної та соціальної справедливості, зміцнення духу і моралі українського народу.

Другий закон визначає правові основи, процедуру проведення люстрації, тобто очищення влади за принципом трьох "К" (комуністи-кадебісти-кучмісти): усунути від влади держслужбовців, які працювали на керівних посадах в компартії СССР та агентуру КГБ. 25 січня 2006 року, розглянувши доповідь члена шведського парламенту пана Горана Лінблада "Необхідність міжнародного засудження злочинів комуністичних тоталітарних режимів", Парламентська Асамблея Ради Європи рішуче засудила злочини, скоєні тоталітарними комуністичними режимами й висловила співчуття, розуміння й визнання жертв цих злочинів. Проте, на жаль, не були прийняті рекомендації до цієї резолюції, хоча в них містяться надзвичайно важливі речі. Тому прийняття резолюції можна розглядати як перший крок до повного засудження злочинів комунізму.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що Україна має стати в авангарді подолання наслідків комунізму, і згідно з Резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25.01.2006 р. українська влада повинна:

1.Прийняти офіційне рішення про засудження злочинів комунізму, скоєних комуністичною партією проти українського нації.

2.Ініціювати проведення міжнародного судового процесу над комунізмом.

3.Заборонити комуністичну ідеологію як людиноненависницьку, що завдала непоправної шкоди українському народові.

4.Доручити відповідним органам державної влади розробити Державну програму декомунізації України: ліквідація та заборона використання знущальних щодо українців імперсько-більшовицьких символів, пам'ятників та назв на честь катів України.

5.Створити з незалежних експертів, у т. ч. закордонних, комісію, завданням якої буде збір і оцінка інформації про злочини комунізму та підготовка рекомендацій щодо офіційної позиції органів державної влади у питанні засудження злочинів комунізму.

6.Доручити відповідним органам державної влади провести кампанію по інформуванню українських громадян про злочини комуністичного режиму засобами соціальної реклами, документальних та художніх фільмів, книговидання тощо;

7.Створити спеціальну слідчу структуру для розшуку катів, які нищили українців, і притягнути їх до відповідальності.

8.Вимагати від Москви офіційного вибачення та компенсацій за геноцид українців.

Головко Михайло

Голова Тернопільської міської організації ВО "Свобода"

депутат Тернопільської міської ради