Однією з найбільш болючих, закривавлених та страшних сторінок історії нашої нації був та залишається голодомор. 1932-33 - були роками чорної крові, яка залила та просочила українські землі. Сталін та його соратники прийняли рішення : розгромити політично селянство, що завжди чинило супротив встановленій владі, розбити національну цілісність України. Врожайний рік, але те , що в людей забрали останній кусень хліба призвів до страшного обезлюднення нашої рідної землі. Страждала Україна, страждали старі й малі, сподівались на краще, але не бачили його ні восени та взимку 32-го, ні навесні та влітку 33-го. Мільйони жертв стали результатом довголітнього панівного більшовицького режиму на теренах України. Люди гинули тільки через те, що належали до такої нації світу як українці. Голод забирав усіх без розбору.

Страшно навіть уявити, що гинули також і діти, пухнувши від голоду та просячи в батьків кусочок хліба вмирали на їхніх очах. Щоб вижити люди їли комах, тварин, рослини та навіть людей. Такі картини буденного життя доводили людей до божевілля. Цілі села та міста зчезали з території України. Голодомор - це кат минулої епохи, що за вказівкою радянської влади нищив усе живе і нескорене.

Досить надовго закривали цю трагічну сторінку людської пам'яті. Велику роль в зборі та розповсюдженні інформації про події страшного голоду відіграла українська еміграція. Українці, які залишилися за кордоном співпереживали подіям того жахливого року. Через журналістів та їхні статті в газетах різних країн, світ дізнався про голодомор на Україні.

Відомості зібрані протягом 70 років привели до чітких висновків :

- голод в Україні був штучний, створений політикою радянського режиму, що діяв на території України;

- голод мав локальний характер (охоплював Україну, Півн.Кавказ , де жили українці, а отже, голод є етноцидом, спрямованою дією на знищення українців як нації).

Соромно стає через те, що десятки держав світу визнали голодомор 1932-33 років-геноцидом щодо народу України, а теперішня діюча влада вовтузиться цим питанням переносячи його з одного читання в інше. Я вважаю, що поясненням їхньому затягуванні являється небажання більшості політиків знати правдиву історію України та й самі вони не є українськими.

Моторошно від самої думки проте , що зробили більшовики з нашим народом. Народ , який пройшов крізь муки, страждання та болі не зламався. Те, що знищили мільйони воно звичайно залишиться болем у серці кожної свідомої та знаючої людини, але нашої нації не знищити вщент. Бо залишиться не міліон, не тисячі, а десятки, але сильних духом людей, які будуть здатні понести хрест відродження справжньої української нації. Тієї невмирущої, безсмертної та свідомо здорової, що породить світле майбутнє України.

Роман Навроцький

Голова Підволочиської районної організації ВО "Свобода"