Відомі митці приїхали до нашого міста на зап­рошення голови Терно­пільської обласної орга­нізації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олега Сиротюка. Під час зустрічі з нашими земляками знаменитос­ті пропагували українсь­кі культурні, мовні та іс­торичні цінності. Своїм баченням стану культу­ри та духовності вони поділилися з читачами газети "Номер один".

Підчасзустрічі зтернополянами вибагато говорили проте, що Україніпотрібна програмазахистуукраїнців. А длячого насзахищатиусвоїй державі?

ЮрійІллєнко: Якщо прискіпливо розібратися, то українці зараз є найнезахищенішим етносом у нашій дер­жаві. Захищені у нас всі, крім нас. А чи мають такі права ук­раїнці в Україні, як, скажімо, поляки в Польщі, чи французи у Франції?. Ні. Українці, яких в державі майже 80%, мають обмеження в культурі, мистец­тві, мові тощо. Я хочу, щоб ук­раїнцям надали усі ті права і привілеї, які мають нації, що є більшістю. Всі інші національ­ності є меншинами, і для них потрібно прийняти закони від­повідно до світової практики.

БогданБенюк: Зараз всі борються за те, щоб Украї­на звучала і процвітала. Але слід розуміти, що це - фари­сейські заяви від тих партій, які намагалися розколоти на­шу державу, федералізувати її. Не дивлячись на рекламу, люди розуміють, хто працює на збереження і утвердження України, а хто - навпаки. Ми ж повинні підтримати і об'єд­нати всіх українців по духу. За­раз із Юрієм їздимо по всіх регіонах і зустрічаємо вели­чезну кількість обдарованих, фанатичних, талановитих лю­дей, які є патріотами та націо­налістами. Ми хочемо їх всіх об'єднати, щоб у нас вийшла цілісна картина. Державність - це й історія, і мова, і культу­ра, і слово, і територія та дух людей.

Ставленнядоцих проб­лем урізних регіонахнеод­нозначне...

Юрій Іллєнко:На сході нашої держави українці зазнали найбільше утисків. Саме там було найбільше голодоморів і геноцидів. На жаль, геноциди не закінчилися і досі, як це не прикро. Візьмемо, до прикла­ду, мене, котрий зняв фільм "Молитва про гетьмана Мазе­пу". Зняв, і що? Картина забо­ронена. І це не геноцид? Укра­їнський кінематограф викинули з українського інформацій­ного простору. А його потрібно повернути, українському гля­дачеві. Тому і створена прог­рама захисту українців, і її створив сам народ, а ми її зо­бов'язуємося виконати.

БогданБенюк: Вже 15 років, як ми живемо в незалежній дер­жаві, а досі не дано оцінку всіх тих безчинств, які були в минулому столітті і знищили понад 20 мільйонів українців. Це - голодомори, війни, висе­лення, розкуркулення, пере­селення тощо. Ми ставимо пе­ред Верховною Радою, 00Н, Європарламентом питання про визнання геноциду укра­їнців у 20-ому столітті злочи­ном проти людства. Коли буде визнання, з'явиться відправ­на точка, від якої можна вирі­шувати питання побудови справді українського дому.

Ахіба Майдан незгурту­вавусіхукраїнців?

БогданБенюк: Є хибна думка, що минулого року на Майдані була вся Україна. Але це не так. Там була більшість, але не всі. Тоді був розкол, і він за­раз є, а особливо в регіонах. І ці всі проблеми зараз повинні бути згладжені українським духом, який залишився після Майдану. То була не револю­ція, а об'єднання духу нації. Ми заявили: нація бореться, серденько б'ється, кров грає. Тільки тоді можна починати боротьбу, коли кров пульсує. Ти починаєш думати: хто захо­пив інформаційний простір, хто над тобою, хто привлас­нив твою історію?

Юрій Іллєнко:Ми обрали Прези­дента, і він буде на цій посаді ще чотири роки. І саме для на­шого Президента - як вода, як повітря, як хліб - потрібно праве крило, тобто патріотинаціоналісти. Щоб він міг спи­ратися на нього, а не на тих людей, які його приватизува­ли. Адже усі бачать, що сьогод­ні Майдан "приватизований" однією політичною силою, яка виступає від імені Президен­та. Ющенко - не Президент однієї партії, а керівник всієї України. І ми будемо захищати і боротися, щоб він був голо­сом українця, а не однієї сили, яку репрезентують, на мій пог­ляд, такі люди, яких не варто пускати в парламент. Я не хочу називати прізвища - їх і так всі знають.

Чому на нашихтелеек­ранахтакбагаторосійських фільмівамалоукраїнських?

Юрій Іллєнко:Якщо охарактери­зувати стан українського кіне­матографу одним словом, то це - геноцид. Можна багато говорити про якість російсь­ких фільмів, але це сталося після прийняття відповідних законів у Росії, коли створив­ся ринок, пішли інвестиції. За­раз вони вже не можуть за­безпечити свою кіноіндустрію кадрами, тому українські ак­тори, режисери, оператори працюють в Москві. А ми і до­сі, завдяки політиці поперед­ніх наших урядів, у ступорі. Кі­нотеатрів немає, знищено кі­норежисерів, акторів...

Вас обохзнаютьякпро­тивників комуністичноїідео­логії. Чомуви знеюборетеся?

БогданБенюк: Я вважаю, що пот­рібно провести публічний су­довий процес над комуніз­мом, заборонити комуністич­ну ідеологію як людинонена­висницьку, що завдала непоп­равної шкоди українському народові. А також ліквідувати і заборонити використання імперсько-більшовицьких символів, пам'ятників та назв на честь катів України. Потріб­но починати від назв облас­них центрів - Дніпропет­ровськ, Кіровоград - і пере­ходити до менших. Привид ко­мунізму досі бродить Украї­ною. Тому наша країна не стає повноцінною державою, бо той баласт її постійно тягне. Повинна бути люстрація, і в першу чергу - люстрація душі.

Юрій Іллєнко:Ми нещодавно бу­ли в Дніпропетровську, і пер­ше, що побачили, - це пам'ят­ник Петровському. А хто такий Петровський? Це саме та лю­дина, яка була ідеологом і ви­конавцем першого голодомо­ру 1932-33 років. Тоді було знищено українських селян -кращих аграріїв Європи. Чи можна уявити собі пам'ятник Гітлеру в Ізраїлі? Ні. А на Укра­їні таке можливе.

Вас називають націона­лістами. Як видо цьогостави­тися?

Юрій Іллєнко: У Верховній Раді зараз є 18 законопроектів з приводу двомовності, написа­ні в тому числі і представника­ми "Нашої України". А коли Олег Тягнибок запропонував створити Інститут захисту ук­раїнства, то "за" проголосу­вав 101 з 450 депутатів. Тоді хто вони по нації і по духу? Чиї інтереси захищають?

Богдан Бенюк:Для мене націона­лізм - це любов до власної землі і держави. Ми - та націо­налістична сила, яка не руйнує чужого, але послідовно, на пра­вах господаря, утверджує своє. Ми не маємо наміру боротися з російським населенням Украї­ни, але з колоніальними умова­ми життя, в яких люди не мо­жуть заговорити мовою рідної землі, не змиримося.

Володимир Кузик

НОМЕР ОДИН