Комуністи та їх попутники з рос­ійської п'ятої колони постійно твер­дять, що українські повстанці співпра­цювали з гітлерівцями проти свого народу. Вони нахабно заявляють, що УПА була засуджена на Нюрнберзь­кому процесі. Дуже доречно якнайширше розповідати в популярних га­зетах про факти боротьби українсь­ких повстанців проти фашистської окупації та про роль радянських парти­занів у цій боротьбі, щоб вся Україна, нарешті, переконалась, де правда, а де ворожа брехня.

Ріст і поширення УПА не давали спокою ані німецьким окупантам, ані більшовицьким, що вже збиралися повертатися в Україну. Так чи інакше, німці та більшовики мали однакові позиції щодо українського визвольно­го руху, УПА, бо інтереси і плани стосовно України в них були однакові. А визвольний рух українського наро­ду, його збройні сили плутали їхні карти. На цьому грунті обидві оку­паційні сили подали собі руки для спільних дій проти УПА. Фашисти вирішили терором залякати українсь­ке населення і розгромити, розпоро­шити українські "банди". Після ши­рокого започаткування масового те­рору в 1942 році в Кам'янці-Подільському вбили 160 людей, в Умані - 71, в Клубочині - 123, в Чорткові - 52, у Львові - 28. Крім цього, цілком знищили села Кортеліси, Дремльово і Камінка Кобринської округи на Волині.

Масовий терор німецьких оку­пантів продовжувався з нестримною силою впродовж 1943 року. 23 лю­того німецькі душогуби розстріляли в Кременці 40 українських заложників, 8 березня - 485 у рівненській тюрмі, 16 березня - 600 чоловік у селі Ремель Олександрійського району на Рівненщині. В цей час у Житомирі розстріляли 120 душ разом з ма­ленькими дітьми. 10 квітня перед на­ступальною акцією проти УПА на Го-рохівщині вимордували 425 душ ук раїнського населення в селі Княжому.

Перша велика акція німців проти УПА була на Горохівщині, яка трива­ла три тижні. В ній брали участь німецькі танки та літаки. Акція поча­лась з наступу на село Сільце, в якому перебував відділ УПА коман­дира "Грома". 7 травня німці почали великий наступ на Скабарівський ліс, в якому брали участь п'ять літаків. Чотар Сумний ув'язався в бій з німця­ми, що вступили в с. Скабарів, і разом із ройовим Шумом втримали свої позиції, незважаючи на обстріл з літаків. За цей час мешканці села встигли сховатися в ліси і німці вби­ли тільки 29 осіб. Розбити повстанців їм не вдалося. А 9 травня вони знову відновили атаки на Скабарі­вський ліс. У ньому біля села Лоба-чівки відбувся великий бій з німця­ми, які мали танк і три гармати. Бій тривав 10 годин. Було вбито 3О фашистів, знищено 8 автомашин і танк, здобуто багато зброї та амуніції. Про цей бій німці твердили, що по­встанців було дві тисячі.

Три дні пізніше німці великими силами вдарили на Колківський рай­он, який до цього був повністю звільне­ний від фашистів.

На підступах до міста Колки повстанці дали перева­жаючим силам ворога завзятий бій. Там, під селом Чернишем, повстанці мали втрати. Загинули поручики Ва­силь Івахів і Юліан Ковальський, хо­рунжий Семен Снятецький.

Інший німецький відділ напав на село Любешів, що над річкою Став. Тут німці попали в засаду і втратили 11 автомашин із спорядженням та 35 чоловік. У червні 1943 року на­ступальні акції проти УПА пошири­лись на всю Волинь. Німці спеціаль­но створили окремий штаб "ББ" з осідком у м. Володимирі під коман­дою штурмбанфюрера Плятке і підпо­рядкували йому всі військові та пол­іцейські сили для знищення УПА. До існуючих підрозділів ще додали 11 моторизованих з'єднань німецької поліції і спровадили п'ять нових з'єднань. Свторено було п'ять баз для концентрації керівництва опера­ціями проти "націоналістичних банд" у Любомлі, Володимирі, Горохові, Дубні й Гощі. Команду червневою опера­цією обійняв генерал Гінцлер, який у своєму наказі № - 41 писав: "По­встання мусить бути знищене, а цілий простір опанований пропагандивно й господарчо", "Хребет банд мусить бути зламаний".

Цей великий наступ не дав німцям майже жодних успіхів, бо розвідка УПА роздобула секретні накази і німецькі плани щодо акцій. Усі загони УПА були попереджені про маршрути німецьких військ. Повстанці робили несподівані напади на окупантів та вдалі засідки. Найбільш удалий на­пад був на німецький поїзд між стан­ціями Немовичі і Малинська вночі з 23 на 24 червня. У цій операції було знищено 150 гестапівців загону, що повертався з каральної акції. По­встанці здобули великі трофеї. Цей напад здійснили сотні "Дороша" і "Яреми", причому обидва командири були поранені в бою. Берлін за про­ханням Еріха Коха направив на Во­линь спеціаліста із боротьби із "бан­дами" генерала фон дем Баха, відо­мого своєю жорстокістю. Він практи­кував спалення людей живцем.

З великим подивом дивилась Мос­ква на "подвиги" фон дем Баха і невдовзі послала на Волинь тисячі червоних партизанів на боротьбу проти УПА. І на початку липня вони посуну­ли на околицю Любомля. Одна група загналась аж у Вербський район. Бойових сутичок з німцями вони не вели, бо в їхні плани входило знищи­ти збройні сили українського народу, ліквідувати національний опір окупан­там. Партизани почали нападати на українські села, вбиваючи свідомих українців за вказівками поляків. Бази вони мали в польських селах. Проти цих партизанів виступили бійці УПА групи "Турів" (командир Рудий). Оста­точний розгром цих банд відбувся між селами Гай і Ставки. Більшовики втра­тили 287 чоловік, було багато пора­нених. Тим самим їх просування на південь було зупинено. Коли вже за­кінчилась битва, в цих місцях появи­лись німці і почали палити українські села Руду, Підгородне та інші.

Тактика партизанів полягала в тому, щоб викликати німецькі репресії про­ти українського населення. А відбу­валось так, що партизани вбивали когось із німців у селі або підривали комунікаційні лінії біля якогось села. Тоді вони зникали, а німецькі карні експедиції розправлялися з місцевим населенням, спалюючи села і вбива­ючи людей. В інших випадках німці брали із сіл заложників, щоб парти­занські виступи не повторювались. Саме в цих селах партизани вчиняли диверсії і терористичні акції проти німців. Тоді останні без будь яких вагань розстрілювали заложників.

Щось подібне вчиняв відомий ра­дянський розвідник і терорист Мико­ла Кузнецов, який вбивав німецьких офіцерів, а сліди вбивства залишав проти українських націоналістів, про­ти ОУН. Таким чином більшовики німецькими руками нищили україн­ство, бо як німецькі, так і більшо­вицькі окупанти однаково "любили" Україну, але без українців.

Уночі з 15 на 16 липня німці провели арешти по всій Волині. Було заарештовано понад 2000 людей різного віку. Паралельно з тим німецькі літаки постійно бомбили українські села. Практикував фон дем Бах спа­лення людей живцем. 2 липня 1943 року німці з поляками та узбеками, які перейшли на службу до німців, наскочили на село Губків Людвип-ільського району. Карателі зігнали людей до церкви і підпалили її. У вогні загинули священик Венедикт Корницький, псаломнйк Борис Петрів і сотні чоловіків, жінок та дітей. Того самого дня німці з поляками вчинили таку ж розправу в селі Великі Сели­ща того ж району.

14 липня німці з поляками та узбеками напали на чесько-українське село Малин Ост­розького району. Польська поліція з узбеками під командою німців загна­ли людей до дерев'яної церкви і до школи - і всіх спалили. Страшний крик конаючих у вогні людей було чути за п'ять кілометрів. Загинуло тоді 624 чехи, 116 українців.

Ще живуть свідки цих трагічних подій на Волині, які можуть підтвер­дити правдивість тих боїв УПА проти всіх окупантів, що старались поне­волити нас і знищити. Вийшло з друку 20 томів "Літопису УПА", де наводиться безліч фактів боротьби українських повстанців проти німець­ких окупантів. Є книга "Історія УПА", є архівні документи про ці події, але комуністи не можуть визнати правди, їхня ідеологія, починаючи ще від жов­тневого перевороту, грунтується на брехні і фальсифікації історії.

Якщо визнати воїнів УПА борцями за не­залежність України і оборонцями ук­раїнського народу від поневолення та геноциду іноземними зайдами, то вони змушені будуть змінити свою ідеологію. А це суперечить їхньому способу мислення. Вони тоді пере­стануть бути комуністами і боротися за відновлення колоніального режи­му. Цього імперські сили Росії не дозволять.

Василь Пилипів

м. Хоростків. Гусятинського району. Тернопільської області

ВІЛЬНЕ ЖИТТЯ