 Вибори-перевибори. А чи не дістали вони вже нас, хоча би тому, що дурять нашого малого, дрібного, розсіяного українського брата? Знову обіцянки покращення життя вже сьогодні, знову обіцянки бандитам тюрми і відділення бізнесу від влади і т.д. про те, що програму напишемо разом. Ага - так і розігналися писати із тобою чи мною програму України. Вони, оці різнокольорові, різношерстно-партійні, напишуть під себе. Вже 16 років пишуть. Зліпили лівою ногою спросоння Конституцію України. Від якої ні тепло, ні холодно. Зате пихи скільки - щорічне свято Конституції. Політичний бардак! Бардак конституційний. Кажуть, що то найкраща в Європі Конституція. Сталін також свого часу написав красиву Конституцію, а толку? Маємо не Конституцію, а політичне верето, котре кожна із гілок влади тягне на себе, як лебідь, щука і рак. Конституція, яка повна протиріч не може бути гарантією стабільності. А якраз нестабільність політична в державі через протиріччя, які закладено в Конституцію. Цей Основний Закон верховні дурителі народу пересмикали до того, що вона тільки юридично є гарантією стабільності, але фактично якраз вона і є гарантією сьогоднішньої політичної нестабільності.
Тепер пропонують на позачергові вибори також висунути новий, і не один, проект Конституції, тобто нарешті нібито розвернутися обличчям до народу, бо там же в основному законі написано, що вся влада належить народу і ніхто не може узурпувати цю владу. Насправді ж верховний дипкорпус вже давно, прикриваючись іменем народним, не тільки приватизував, але й прихватизував її. Ну, виставлять нам на розгляд, чи навіть затвердження, Конституцію - і що? Нами знову скористаються. Бо не буде та Конституція народна, для народу. Бо ніхто - ні Президент, ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів, ні та фальшива опозиція не захоче ділитися владою, повноваженнями із народом, із тим же місцевим самоврядуванням, містами, селами. Вони, ці верховні дурителі, якщо і дадуть в одному місці дрібку повноважень, то в іншому завуальованому місці ще більше заберуть. А що дадуть нові парламентські вибори? Чи побачимо ми там нові сили? Звичайно, що ні. І після виборів будуть ті самі олігархічні партії: біло-червоно-помаранчево-блакитні. На словах проповідування відділення бізнесу від влади, а на ділі злиття чи навіть зкліщення великого бізнесу із великою верховною зрадою. Адже це так добре, якщо не можеш обійти закон, чи точніше сказати, працювати в межах закону, то потрібно всього лиш прийти у парламент і... переписати цей закон під себе. Що й успішно робиться. За чим ми роками мовчки спостерігаємо. Скажіть собі, а навіщо нам вибори на які підуть сотні мільйонів наших з вами гривень, якщо для нас нічого не зміниться? Вибори, в наслідок яких, буде в Україні продовження політичного бардаку. Знову там будуть ті самі персони із запліснявілої, перефарбованої радянської, совдепівської, пристосуванської колони. Дурили нашого брата, дурять і будуть дурити. Бо довірливі ми, бо не розбірливі ми. Бо голосуємо, в наслідок проведення над нами маніпулятивних технологій, не за тих, за кого хочемо, а за тих, "за кого треба". А тому й потім страждаємо, бо виявляється: помилилися, не тих вибрали. Та не помилилися, а пішли проти власної внутрішньої згоди і ще раз вкотре повірили чи довірились. Але ж так триває усі роки незалежності. Нас мали, мають і будуть мати за бидло ті, які були, є і будуть при верховній владі (читай верховній зраді), тому що ми їм інтересні тільки як засіб їхнього приходу до влади. Обридливість викликають усі ті біло-червоно-помаранчево-блакитні партійні сили, які вже складали верховну зраду і із яких далі, після цих позачергових виборів, буде складатися верховна зрада. Нас тішать тим, що от дивіться - ми нарешті порозумнішали, вже звільнилися від зрад, ми навіть об'єдналися заради вашого світлого майбутнього у такий-сякий мегаблок - проголосуйте, ми переможемо, ми зробимо ваше майбутнє світлим та щасливим. Зроблять! Але не ваше. А своє. Бо що є спільного у тих блоках і мегаблоках? Бізнесовий інтерес. Чи коритний інтерес. Бо коли об'єднуються і сідають у один віз націоналіст, соціаліст, демократ, ліберал, християнин, атеїст і т.д., то це як у возі лебідь, щука, рак і ще "по парі від тварі". І їх об'єднує у тому возі не ідеологія, не ідея України. А ціль - потрапити у Верховну перепродажну Раду, у саму Касту Привілейованих, Суперзабезпечених І Віп-недоторканих. Від нас вимагається так мало - підштовхни народе того воза, - кажуть нам, - ми є за тебе, проштовхни нас до того корита, а там ми вже таки точно проголосуємо і покращимо твоє майбутнє, ну, якщо не сьогодні, то вже таки точно завтра. А ми ж, як сказав про нас поет - дурні та темнії ми люди - так і зробимо: неодмінно їм повіримо, і конче їх пропхаємо, і саме їх оберемо до Верховної Зради. А там вони, як тільки в'їдуть, та як вкотре позлізають з тих возів, та як порозсідаються пліч-о-пліч навколо того невичерпного корита потеплих кріслах, кабінетах, мерседесах... - тай нумо хлебтати добро народне, тай так щоб вони небідні за рік стали мільйонерами, а мільйонери "на одну зарплату" мільярдерами. Справді клуб за інтересами для мільйонерів, а не Верховна Рада. І будуть ті "народні" депутати відходити від домовленостей, зраджувати, а що ви хотіли, адже наша велика політика є великим бізнесом, а у ньому немає соратників чи друзів, а є інтереси та обставини. А ми будемо мати на своїх телеекранах продовження політичного телесеріалу під назвою "Побійся, нарешті, Бога верховна зрадо, бо ще прийде той рік і той день, коли терпець народний обірветься". Отож я, як громадянин, для себе вибір зробив вже давно - або голосувати проти всіх, або голосувати за тих, яких тепер маса вважає непрохідними в український парламент - за крайні праві націоналістичні сили, за ті сили, які здатні при потребі задля України до радикальних дій, що і робили їхні попередники, герої повстанці. Заради Ідеї, а не заради корита. Василь Павук Шибалинський сільський голова |
