17 лютого 2008 року в місті Борщові з ініціативи Тернопільської обласної громадської організація "Берег Єднання" ім. Р. Шухевича та за сприяння Борщівської районної та Тернопільської обласної організації ВО "Свобода" відбулося вшанування пам'яті знищеного бандитами НКВС молодого хлопця, бійця Української Повстанської Армії Володимира Федоришина.

На віче-молебень прийшла патріотична громадськість Борщова, усі, кому небайдужа доля України, усі хто цінує жертовність наших славних попередників і в своєму житті також бере приклад з самовідданої праці та жертовної боротьби сотень тисяч, мільйонів борців за незалежність української землі. Панахиду відправив о.Іван Сабала з с.Ланівці Борщівського району.

Коротко історію боротьби молодого бійця УПА розповіла член член Національної спілки журналістів України Леся Любарська: "Володимир Федоришин народився в 1922 р. Коли юнакові було 11 років  більшовики розстріляли його батька. Володимир навчався в старшинській школі УПА на Волині, був командиром підрозділу УПА, що діяв на  теренах Східної України.

Взимку 18 лютого 1945 року В.Федоришин переховувався в сім'ї Василя Штойки в с. Гуштинка Борщівського р-ну ( тоді - Скала-Подільського району), коли НКВДисти його заарештували. Сім'ю В. Штойки розстріляли ( чудом врятувалась їх донька). Того ж дня заарештували матір Володимира, їхню хату в с. Бережанка Чемеровецького району, що на Хмельниччині, спалили.

З села Гуштинка його привезли вантажівкою "полуторкою" до м. Борщева. Повідомлення про страту чекісти розклеїли по всьому місті. Був похмурий день. Юнак стояв на машині, одягнений у лахміття, на грудях табличка з написом "Бандит "Зоря". Енкаведист оголосив вирок, повстанця запитали про останнє слово. Володимир крикнув "Слава Україні" і тіло повисло в повітрі..."

"Я бачила все. Тоді мені було 13 років - розповідає п. Люба Працінь, мешканка с. Мушкатівка Борщівського району,- бачила ката в чорних рукавицях до ліктів і в чорній масці на лиці. Бачила, як кат вибив стільця з-під ніг, чула його останні слова. А тіло Володимира висіло біля 2-х тижнів серед міста, дуже розпухла шия. Потім тіло викинули під Замковий ліс, з надією, що за ним прийдуть. Воно зникло, коли почали сходити сніги".

Голова Тернопільської обласної організації ВО "Свобода" Олег Сиротюк у своєму виступі зокрема сказав: "Вшановуючи пам'ять бійця Української Повстанської Армії Володимира Федоришина, страченого у Борщеві у 1945 році, нам усім треба пам'ятати, що таких як він було сотні тисяч, мільйони тих, хто віддав своє життя за життя своєї нації, за свободу українського народу, за незалежність української держави, і зараз кожен клаптик української землі просякнутий їхньою кров'ю,- наших героїв-попередників, які показали нам своїм життєвим прикладом як самовіддано треба боротись, і  аби їхня героїчна жертва не була даремною, нам треба завершити їхню справу, в яку вони вірили і за яку гинули - побудувати національну державу на українській землі".

В матеріалах, які надала СБУ в Тернопільській області на запит, зазначено, що Володимир Федоришин був із селян, мав освіту 4 класи, неодружений. Знаходився в підпорядкуванні чатового "Хмари" і сотника "Підкови", брав участь в боях з радянськими частинами.

Судила його виїзна сесія військової колегії Верховного Суду СРСР в м. Чорткові, визнавши його злочинцем, звинувативши в пограбуванні спиртзаводу в с. Кривче та місцевого населення  сіл Цигани, Турильче, Гуштинка, що на Борщівщині.

В ході додаткового розслідування справи в 1994 році  опитані свідки не підтвердили насильницьких   дій проти мирного населення В. Федоришина. А 31 травня 1994 року цей молодий герой УПА був реабілітований прокуратурою Тернопільської області.

Володимир Федоришин був реабілітований офіційно через 49 років, та для народу він був завжди героєм-повстанцем, сином своєї  землі, свого народу, правдивим українським націоналістом, який віддав життя за українське майбутнє своєї нації.

Прес-служба Борщівсько районного осередку ВО "Свобода"